На форумі відбулася дискусія про те, як інтелектуальна власність формує доходи у спорті – від медіаправ і брендів до контрактів та прав спортсменів.
У Києві в межах IP WEEK 2026 триває SPORT & IP Forum, організований Українським національним офісом інтелектуальної власності та інновацій (УКРНОІВІ/IP офіс) під егідою Міністерства економіки, довкілля та сільського господарства України (Мінекономіки) за підтримки Асоціації правників України (АПУ).
Трансляція форуму – на ютуб-каналі IP офісу:
Перша сесія заходу – “Спорт як бізнес: комерціалізація інтелектуальної власності” – охопила такі ключові питання:
Учасники сесії (зліва направо): Андрій Ребрина, Дмитро Дорошенко, Євген Пронін, Віталій Волочай, Ольга Костишина і Сергій Стаховський
Модератором дискусії виступив начальник відділу розвитку креативних секторів економіки УКРНОІВІ Дмитро Дорошенко, який акцентував на тому, що в сучасному спорті головні джерела прибутку дедалі більше пов’язані саме з IP:
“У світовій спортивній індустрії сотні мільярдів доларів щороку генеруються не стільки продажем квитків на події, скільки об’єктами права інтелектуальної власності – мерчем, торговельними марками, медіаправами. Пандемія чітко показала: квитки більше не є надійним джерелом комерціалізації. Натомість медіаправа, торговельні марки та реклама стали стабільною основою спортивного бізнесу. На жаль, в Україні поки що бракує повного розуміння цього потенціалу, але саме такі дискусії мають допомогти змінити підхід”.
Дмитро Дорошенко (ліворуч) і Андрій Ребрина
Серед учасників сесії був Андрій Ребрина, директор Агенції масового спорту України, який поділився баченням того, як спортивна ініціатива перетворюється на продукт і чому впізнаваність є ключем до масштабування:
“Кожен проєкт, якщо він виходить на рівень продукту, має бути впізнаваним – не лише за назвою, а й за дизайном, візуальною комунікацією, присутністю в публічному просторі. Ми в Агенції масового спорту починаємо з тестування ідеї в невеликому середовищі, а коли бачимо, що вона працює, переводимо її в продукт і масштабуємо на всю країну.
Саме так відбувається з проєктом “Пліч-о-пліч”. Уже сьогодні ми бачимо, що впізнаваність проєкту стимулює школи створювати клуби і команди, а спортивні федерації – долучатися до нього. Якщо проєкт стає популярним, він починає працювати не лише як соціальна ініціатива, а й як основа для майбутньої комерціалізації – через медіаправа, мерч, спонсорство.
Ми бачимо, що такі продукти мають бути належно оформлені й юридично закріплені. Те, що створюється в державній інституції, має бути легалізоване як державний актив. А те, що виникатиме в громадському секторі, має належати тим організаціям, які це створюють. Це важливо для розвитку і збереження цінності таких проєктів у майбутньому”.
Сергій Стаховський
До обговорення долучився відомий український тенісист, засновник бренду Stakhovsky Wines Сергій Стаховський. Він акцентував на тому, що для успішної комерціалізації бренду замало лише імені – важливі репутація спортсмена і, звісно, якість продукту, який він просуває:
“Я ще юнаком переїхав за кордон для тренувань і підготовки. А там професійні спортсмени дуже рано починають розуміти, що таке твоє ім’я і яку цінність воно має. Ще в юному віці ти стикаєшся з контрактами, обмеженнями, правилами використання брендів – і це формує ставлення до власної репутації та до того, як працює комерціалізація імені в спорті.
Персональний бренд справді дає перевагу: через репутацію і впізнаваність для тебе відкривається більше дверей, ніж для інших виробників чи підприємців. Але якщо за цими дверима немає якісного продукту, це буде одноразова історія. Для довгострокового розвитку потрібен постійний зв’язок з брендом, а не лише гучне прізвище.
У моєму випадку питання якості було принциповим ще й тому, що моє прізвище – це не тільки я, а й моя родина, її репутація. Саме це було головним внутрішнім обмежувачем і водночас стимулом тримати високий контроль якості. Бо персональний бренд дає шанс, але втриматися на ринку можна тільки через якість”.
Виступ Віталія Волочая
Наступним слово мав СЕО Maincast, знаний український спортивний коментатор Віталій Волочай, який звернув увагу на особливу природу кіберспорту, де вся екосистема фактично побудована на інтелектуальній власності:
“Кіберспорт принципово відрізняється від класичного спорту тим, що тут усе існує завдяки конкретному правовласнику. Якщо я захочу провести турнір із тенісу чи баскетболу, мені не потрібен дозвіл від “власника тенісу” чи “власника баскетболу”, бо такого власника не існує. А в кіберспорті без дозволу правовласника гри турнір, трансляція і будь-яка монетизація фактично неможливі.
Усе, що є всередині гри, – персонажі, середовище, механіки, зображення – це об’єкти інтелектуальної власності. Саме тому кіберспортивні клуби змушені заробляти передусім на власних брендах: на мерчі, формі, обличчях гравців, аксесуарах, фанатській продукції. І це дуже показово: навіть у середовищі, де ядром є чужа IP, комерційна стійкість все одно будується навколо власних IP-активів”.
Окремо спікер порушив ще одну цікаву тему – коментар як потенційний об’єкт авторського права:
“Робота коментатора – безумовно, творчість. Але в спортивному медіаринку питання прав на коментар, голос і окремі фрази досі лишається недостатньо осмисленим. Коли ти працюєш у трансляції, твій голос пов’язаний із контентом, права на який належать мовнику чи організатору. Водночас сам коментар – це теж результат творчої праці. Думаю, з часом ринок дійде і до більш чіткого захисту цього виду інтелектуальної власності”.
Наступний спікер – адвокат, керуючий партнер Pronin & Partners Євген Пронін – зосередився на тому, як саме спортсмени можуть захищати й комерціалізувати власні нематеріальні активи:
“У світовій практиці спортсмени захищають не лише ім’я. Це також нікнейм і псевдонім (як CR7 у Кріштіану Роналду), персональні бренди та логотипи (як Air Jordan у Майкла Джордана), автографи, зображення та образ (image rights), а також зліпок голосу як об’єкт інтелектуальної власності. Усе це стає джерелами доходу.
В Україні такі практики лише формуються. Часто спортсмен починає замислюватися про реєстрацію прав уже після різкого зростання популярності – як це було, наприклад, з Андрієм Луніним. Водночас є і більш системні підходи: Ярослава Магучіх з юного віку поступово вибудовує власний бренд через партнерства та контракти, а Анатолій Трубін уже використовує персональний логотип”.
Євген Пронін та Ольга Костишина
Завершувала сесію голова Комітету Асоціації правників України зі спортивного права, радниця, керівниця практики міжнародного арбітражу Юридичної групи LCF Ольга Костишина. Вона наголосила на важливості юридичної обізнаності спортсменів і уважного підходу до укладання контрактів – зокрема, до умов відповідальності, юрисдикції та порядку вирішення спорів:
“Можна мати хороше законодавство і широкий інструментарій захисту прав інтелектуальної власності, але це працює лише тоді, коли сам спортсмен уміє цими інструментами користуватися. Найбільша проблема в тому, що на старті, коли з’являється перший серйозний контракт, ніхто не хоче думати про спори, відповідальність, юрисдикцію чи порядок виконання рішень – усі думають тільки про можливості та успіх.
Саме тому критично важливо ще на етапі укладання договору звертати увагу на положення про вирішення спорів, застосовне право, арбітражні застереження, відповідальність сторін. Якщо цього не зробити на початку, у момент конфлікту захищати свої права буде набагато складніше і дорожче.
Юрист, якого спортсмен залучає при укладанні контракту, у рази дешевший за юристів, яких доведеться наймати, коли контракт уже порушено. Тому головна порада дуже проста: не економити на юридичному супроводі на старті”.
Довідково:
SPORT & IP Forum – це платформа для фахового діалогу про те, як інтелектуальна власність впливає на розвиток спорту: від створення брендів і технологій до захисту прав та комерціалізації інновацій. Форум спрямований на формування практичних підходів до використання IP у спортивній індустрії та розвиток міжсекторальної взаємодії.
Фото: Юрій Бєлах
Читайте також:
Інноваційні рішення для спорту: підсумки вебінару Talking about my idea (відео)
Коментарів немає