Верховний Суд вирішив питання, чи може бути розцінена законодавча заборона певного виду діяльності на території України, зокрема грального бізнесу, поважною причиною невикористання торговельної марки, якщо така заборона існувала на етапі реєстрації ТМ і власник про неї знав.
У серпні 2022 року всесвітньо відомий надавач послуг із трансляції спортивних подій – Компанія Лівескор Лімітед (Livescore Limited, далі – Компанія) звернулась до суду з позовом до фізичної особи та Українського національного офісу інтелектуальної власності та інновацій (УКРНОІВІ/IP офіс), в якому просила достроково припинити дію свідоцтва України на торговельну марку щодо усіх послуг 41 класу Міжнародної класифікації товарів і послуг (МКТП), для яких її зареєстровано, та здійснити відповідну публікацію в офіційному бюлетені «Промислова власність».
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначив, що у 2020 році його міжнародна заявка на реєстрацію ТМ пройшла формальні процедури ВОІВ та отримала статус міжнародної реєстрації. Однак у 2021 році Компанія отримала повідомлення про часткову попередню відмову в реєстрації на території України у класі 41 МКТП з огляду на те, що заявлене позначення є схожим до ступеня сплутування з ТМ відповідача, яка була зареєстрована ще у 2012 році. У 2022 році Компанія отримала повідомлення про часткову реєстрацію на території України лише в 9, 35 та 38 класі МКТП. У реєстрації для послуг 41 класу МКТП відмовлено повністю.
Позивач наголосив, що відповідач не використовував свою ТМ протягом останніх 5 років для всіх заявлених послуг 41 класу МКТП, що є підставою для її дострокового припинення.
Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 29 січня 2024 року позов задоволено повністю. Суд дійшов висновку, що позивач довів факт невикористання ТМ відповідачем, а останній не надав доказів поважності причин її невикористання.
Під час апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції позивач відмовився від частини позовних вимог щодо визнання ТМ недійсною в частині низки послуг 41 класу МКТП, провадження щодо яких було закрито ухвалою Київського апеляційного суду від 27 січня 2025 року.
Постановою Київського апеляційного суду від 24 лютого 2025 року рішення суду першої інстанції скасовано в частині дострокового припинення дії свідоцтва України на ТМ для таких послуг 41 класу МКТП, як «облаштування казино» та «послуги щодо ігор на гроші», ухвалено у цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Суд мотивував це тим, що у відповідача були поважні причини невикористання ТМ, а саме – дія Закону України «Про заборону грального бізнесу в Україні». Суд зазначив, що власник не міг використовувати позначення в зазначеній частині через дію заборони на гральний бізнес та участь в азартних іграх на підставі вказаного закону. Апеляційний суд дійшов висновку, що законодавчі обмеження є поважною причиною невикористання ТМ в частині таких послуг 41 класу МКТП, як облаштування казино, послуги щодо ігор на гроші.
Верховний Суд (постанова від 6 червня 2026 року) скасував постанову суду апеляційної інстанції в частині скасування рішення суду першої інстанції в частині дострокового припинення дії ТМ та залишив рішення суду першої інстанції в зазначеній частині в силі.
Верховний Суд зазначив: відповідно до частини четвертої статті 18 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» якщо торговельна марка не використовується в Україні повністю або щодо частини зазначених у свідоцтві товарів і послуг безперервно протягом п’яти років від дати публікації відомостей про видачу свідоцтва або якщо використання торговельної марки призупинено з іншої дати після цієї публікації на безперервний строк у п’ять років, будь-яка особа має право звернутися до суду із заявою про дострокове припинення дії свідоцтва повністю або частково.
Верховний Суд, не погоджуючись з висновками апеляційного суду, підтвердив висновки суду першої інстанції про те, що заявка на реєстрацію спірної ТМ була подана у 2011 році, тобто тоді, коли вже діяла заборона грального бізнесу, яка набула чинності ще у 2009 році, шляхом прийняття Закону України «Про заборону грального бізнесу в Україні». Тобто як на момент реєстрації ТМ, так до й після неї, діяльність казино та грального бізнесу в України були заборонені, і відповідач про це знав. Тому не можна вважати законодавчу заборону поважною причиною невикористання ТМ за відповідними послугами, оскільки такі обмеження були передбачувані на час реєстрації спірної ТМ.
Також Верховний Суд зауважив: суд першої інстанції правильно вказав, що заборона проведення азартних ігор, на яку посилається власник в обґрунтування наявності поважних причин невикористання ТМ відносно таких послуг, як «обслуговування казино, послуги щодо ігор на гроші» 41 класу МКТП, скасована відповідно до Закону України «Про державне регулювання діяльності щодо організації та проведення азартних ігор», який набрав чинності 13 серпня 2020 року. Проте з того часу власником не реалізовано право на використання спірної ТМ.
Тож, колегія суддів Верховного Суду акцентувала увагу на необхідності реалізації принципу реального використання ТМ, що включає зокрема: а) очищення Державного реєстру свідоцтв України на торговельні марки від відомостей стосовно свідоцтв, які тривалий час не використовуються; б) право на торговельну марку має реально використовуватися у господарській діяльності; в) правова охорона на торговельну марку не може використовуватися для обмеження діяльності інших суб’єктів.
З огляду на це, Верховний Суд виснував, що суд першої інстанції дійшов правильних та обґрунтованих висновків про відсутність поважних причин для невикористання ТМ відповідачем як протягом п’яти років, так і взагалі.
Із постановою Верховного Суду від 6 травня 2026 року можна ознайомитися за посиланням.
Читайте також:
Коментарів немає