IP офіс вкотре реалізував стратегічну ціль щодо захисту інтересів держави у спорах, пов’язаних з громадянами держави-агресора та держав, які з нею співпрацюють, в умовах дії воєнного стану в Україні.
Так, усупереч дії мораторію, запровадженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2022 № 187 “Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв’язку з військовою агресією Російської Федерації”, громадяни росії та республіки білорусь намагаються незаконно відчужити майнові права на об’єкти інтелектуальної власності. Натомість, у процесі здійснення функціональних повноважень, ІР офіс виявляє такі намагання та вживає заходи для їх припинення.
У судовому порядку, зокрема у справах №757/13724/23-ц та №757/49581/23-ц, підтверджено правомірність дій (рішень) ІР офісу щодо застосування мораторію під час блокування спроб недобросовісного відчуження майнових прав на об’єкти інтелектуальної власності (з метою їх збереження), які належать громадянам держави-агресора та пов’язаним з нею особам.
У квітні 2023 року фізична особа звернулась до Печерського районного суду міста Києва з позовом до IP офісу про визнання дій протиправними щодо нерозгляду/ненадання відповіді за заявами цієї особи та громадянина республіки білорусь стосовно передачі прав власності на торговельні марки (від білоруса до українця) і зобов’язання вчинити певні дії. Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 21.11.2023 позов було частково задоволено.
Натомість постановою Київського апеляційного суду від 17.06.2024 задоволено апеляційну скаргу IP офісу, скасовано рішення суду першої інстанції, а позов залишено без задоволення. Ця постанова набрала законної сили.
Суд апеляційної інстанції виснував, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, що полягає у незастосуванні закону, який підлягав застосуванню, та норм спеціального законодавства, а саме положень постанови Кабінету Міністрів України від 03.03.2022 № 187 та пункту 4.4 Інструкції про подання, розгляд, публікацію та внесення до реєстрів відомостей про передачу права власності на знак для товарів і послуг та видачу ліцензії на використання знака (міжнародного знака) для товарів і послуг, затвердженої наказом Міністерства освіти і науки України від 03.08.2001 № 576.
У жовтні 2023 року фізична особа звернулась до Печерського районного суду міста Києва з позовом до IP офісу про визнання права інтелектуальної власності на торговельну марку та зобов’язання вчинити дії. Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 16.01.2024 позов було задоволено.
Відповідно до постанови Київського апеляційного суду від 23.04.2024 задоволено апеляційну скаргу ІР офісу, скасовано рішення суду першої інстанції, у задоволенні позову відмовлено. Ця постанова набрала законної сили та оскаржена до Верховного Суду.
Суд апеляційної інстанції встановив законну та аргументовану правомірність застосування IP офісом мораторію щодо розгляду заяви позивача, запровадженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2022 № 187.
Апеляційний суд також констатував, що майнові права на об’єкти інтелектуальної власності переходять не з моменту підписання договору, а з моменту державної реєстрації такого переходу майнових прав за договором. Тому перевірці підлягав не факт укладення договору без порушення мораторію, а факт правомірності застосування мораторію щодо розгляду заяви позивача про державну реєстрацію прав на майнові права торговельної марки.
Окрім того, суд апеляційної інстанції відзначив: у постановах Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що висновки судів по суті вирішення спору, зокрема, щодо обґрунтованості чи необґрунтованості позовних вимог, мають бути зроблені за належного суб’єктного складу учасників справи. Разом з тим, заявляючи вимогу про визнання права інтелектуальної власності на торговельну марку, власником якої є громадянин російської федерації, позивач вважав, що таке право перейшло до нього на підставі укладеного з росіянином договору, проте позивачем не було залучено до участі у розгляді справи сторону вказаного договору як відповідача у справі.
Читайте також:
Чи може колір бути торговельною маркою: що про це каже український суд?
Практика Суду ЄС: справа щодо оманливого характеру “монастирського алкоголю”
Коментарів немає