До Всесвітнього дня фотографії IP офіс розповідає про найцікавіші об’єкти інтелектуальної власності, які допомагають ловити та зберігати миттєвості назавжди.
Чи можливо зупинити час бодай на мить? Людство завжди цього прагнуло, але поки найближче до мети ми змогли наблизитись завдяки фото. Саме 19 серпня, у Всесвітній день фотографії, ми віддаємо шану цій унікальній здатності фіксувати та зберігати емоції, місця, обличчя й пам’ять на роки.
А ще нагадуємо: за кожним знімком стоїть автор і цілий набір технологічних рішень, які охороняються як IP об’єкти. Тож, у новому випуску рубрики Винахідливі.UA розповідаємо про інтелектуальну власність у фотографії – концептуальну, креативну та зворушливу.
Короткий огляд статті – в картках (гортайте слайдер):
Чому ж саме 19 серпня було обране для Дня фото? Дату в 2009-му запропонував австралійський фотограф Корске Ара, який і вважається засновником свята. Саме цього дня у 1839-му французька Академія наук офіційно оголосила про винахід дагеротипа – першої у світі доступної фотографічної технології, створеної Луї Дагером.
З часів дагеротипа і до сьогодні навколо фото сформувалась ціла індустрія, що невпинно продовжує розвиток. У Спеціальній інформаційній системі УКРНОІВІ (СІС) маємо чимало цікавих винаходів та корисних моделей, розроблених і запатентованих українцями:
Є і доволі екзотичні рішення, як, наприклад, професійний освітлювальний пристрій для підводної фотозйомки. Він містить множину світлових випромінювачів, які допомагають освітлювати навколишній простір і живих істот у товщі води. Має механізм вимірювання спектра і засоби керування для зміни випромінювання на основі одержаної інформації. Власне, в цьому й полягає родзинка, що відрізняє винахід від інших подібних приладів, – зміна спектру дає можливість досягти максимально наближеної кольоропередачі для зйомки підводних об’єктів.
А як вам така корисна модель – багатофункціональний пристрій із вбудованим електронним каталогом, що містить панорамні фотографії та віртуальні тури (у форматі 2D чи 3D)? Звучить потужно, а виглядає як така собі флешка, дизайн якої можна стилізувати на свій смак – скажімо, у вигляді мініатюрного фотоапарата, магніта чи квитка.
Всередині вже підвантежена інтерактивна програма з панорамами місць (наприклад, туристичних маршрутів, готелів, музеїв) та віртуальними турами, де можна “гуляти” між локаціями, як у Google Maps. Частину памʼяті на флешці залишено вільною – користувач може доповнювати цю “фотопрогулянку” власними матеріалами.
І абсолютно в дусі часу корисна модель пристрою для отримання фотозображень для біометричних систем та документів. Саме за допомогою такого механізму можна зробити офіційні знімки для паспортів, ID-карток або біометричних баз даних. Він має камеру зі складною оптикою, яка знімає під дуже точним кутом, та напівпрозоре дзеркало, що допомагає поєднати зображення з відображенням у реальному часі. А результат зйомки можна відразу спостерігати на спеціальному дисплеї.
Звісно ж, конструкція доповнюється програмним забезпеченням, яке дозволяє автоматично налаштувати зображення під стандарти (наприклад, підібрати необхідний фон або вирівняти поставу).
У тому ж 1839-му році, коли світ дізнався про дагеротип, з’явилась і сучасна назва – фотографія. Її запропонував британський вчений Джон Гершель. Термін базувався на двох грецьких словах: phōs (світло) і graphō (писати). Тобто буквально – світлопис. Завдяки милозвучності слово закріпилось і стало загальновживаним.
Однак термін також доволі точно описує саму технологію фотографування. Для того, щоб отримати перші в історії світлини дійсно “писали” світлом на поверхнях: зображення “випалювалися” на металевих чи скляних пластинах, покритих світлочутливими речовинами, а потім фіксувалися хімічно.
Принцип “світлопису” зберігається і до сьогодні. Щоправда, сучасні цифрові камери вже не потребують хімії – світло вловлюється сенсором і майже миттєво перетворюється на цифрове зображення.
Неабиякого значення також набули форма й вигляд пристроїв для фото, за якими можна визначити епоху (і які охороняються як промислові зразки). Як вам, наприклад, ось такий раритетний фотоапарат, зібраний колись на Харківському машинобудівному заводі “ФЕД”?
Це ФЕД-50 – один із останніх у серії легендарних дальномірних фотоапаратів, які випускали у 1986-1994 роках. Його можна впізнати за характерним дизайном із чорною плівкою, сріблястим корпусом і “ретрофутуристичним” шрифтом логотипа. Тепер такі – цінні колекційні екземпляри.
Сучасна епоха диктує нові форми та формати. Серед зареєстрованих в Україні є вендінговий автомат для надання фотопослуг “Інстамат”.
Така собі компактна та стильна фотобудка, яка може бути і елементом івент-маркетингу, і інтер’єрним рішенням для креативних просторів чи ТРЦ.
“Ви натискаєте на кнопку, ми робимо решту” (You press the button, we do the rest) – цей рекламний слоган 1888-го року змінив історію фотографії. Його автор – американець Джордж Істман, засновник компанії Kodak.
Істман вірив у те, що фото може стати доступним для кожної людини, а не лише для профі. Тож його компанія почала продавати надпрості в керуванні, компактні й доволі бюджетні любительські фотоапарати (відразу із плівкою на 100 кадрів).
Реклама була правдивою: людина просто тисла кнопку, потім відправляла камеру до сервісу Kodak, де її розкривали, проявляли плівку, друкували фотографії, заряджали новою плівкою та повертали власнику разом із готовими знімками. Так фотографія увійшла в повсякденне життя, а слоган став прикладом того, як торговельна марка може впливати на звички мільйонів.
Сьогодні українські торговельні марки у фотогалузі працюють за цим же принципом – створюють власні формати, поєднують мистецтво й технології, перетворюють фото на досвід та емоцію.
Маємо, наприклад, Музей фотоілюзій, де можна відвідати понад 30 креативних локацій для фото, побувати в кімнаті догори дригом, у задзеркаллі, “оживити” картини та випробувати на собі оптичні ілюзії.
А ще є онлайн-платформа “Українська мить” – національна світлинотека, що збирає наш візуальний контент від XIX століття до сьогодення. Мета проєкту – систематизувати ретро та модерну українську фотографію, популяризуючи таким чином національну культуру, традиції та історичну правду.
Не менш чудова місія у MOKSOP – Музею Харківської школи фотографії. Його мета – збереження, дослідження та розвиток української і світової фотографії. У колекції – понад 2500 фото, більше ніж 40 авторів. А власне видавництво музею працює над фотокнигами та перекладами текстів про фотографію.
Найдорожчим фототвором в історії наразі вважається знімок під назвою “Скрипка Енгра” (Le Violon d’Ingres, 1924), авторства сюрреаліста Ман Рея. Чорно-біле зображення оголеної жінки, силует якої нагадує скрипку, продали у 2022-му році на аукціоні Christie’s за $12,4 млн.
Фотографія у сучасному світі – це мистецтво, яке дуже вдало комерціалізується. За даними Verified Market Reports, загальний обсяг світового ринку фото оцінюється приблизно у $105 млрд. Очікується, що за 5 років він продемонструє зростання до $161,8 млрд.
Тож, якщо вам потрібен був знак, щоб надихнутись на монетизацію власної творчості, то вважайте, що ви його отримали. Погляньте-но на українські приклади, які захищені як об’єкти авторського права:
Довідково:
#Винахідливі.UA – проєкт українського IP офісу, який допомагає спільноті переконатися, що інтелектуальна власність криється чи не в усьому, що нас оточує і чим ми користуємося щодня.
Ми розповідаємо про зареєстровані у Спеціальній інформаційній системі (СІС) УКРНОІВІ об’єкти, аби ви могли отримати суперздібність – бачити IP у кожній речі та дізнатися про важливість реєстрації інтелектуальної власності.
Коментарів немає