Департамент “Академія інтелектуальної власності” УКРНОІВІ (IP Academy) публікує серію фахових розмов із тими, хто має цінний досвід у IP сфері і готовий поділитися практичними порадами з новачками.
Продовжуємо давати українській IP спільноті “Поради щодо успішного старту та розвитку кар’єри у сфері інтелектуальної власності”. Це цикл бліц-інтерв’ю із фахівцями про те, як знайти свій шлях у сфері інтелектуальної власності.
Героєм п’ятого випуску проєкту став Ігор Паренчук – заступник директора Українського національного офісу інтелектуальної власності та інновацій (УКРНОІВІ/IP офіс), голова Атестаційної комісії.
Розкриваємо такі питання:
– Чому освітня підготовка у сфері інтелектуальної власності є фундаментальною для управління стартапами й інноваційними бізнес‑проєктами?
– У сучасній економіці цінність технологічної компанії вимірюється передусім якістю та захищеністю її нематеріальних активів. Саме тому освіченість команди у питаннях інтелектуальної власності перетворюється на стратегічний інструмент управління, який забезпечує юридичну чистоту продукту, зменшує регуляторні ризики та пришвидшує доступ до фінансування.
Коли підприємець з прототипної стадії застосовує freedom‑to‑operate‑аналіз, вибудовує ефективну стратегію інтелектуальної власності, він створює каркас бізнес‑моделі, що дозволяє швидко масштабуватися на глобальні ринки, захищати інновацію від копіювання й формувати стійку переговорну позицію перед інвесторами та стратегічними партнерами.
– Як на практиці підготовка кваліфікованих фахівців з інтелектуальної власності впливає на зменшення порушень прав і підвищення економічної ефективності підприємств?
– Підготовка кваліфікованих фахівців з інтелектуальної власності формує в компанії ефективну систему управління ризиками та правами на IP об’єкти. Це забезпечує можливість своєчасно виявляти потенційні порушення, зменшувати юридичну невизначеність та попереджати конфлікти з третіми особами. Фахівець з інтелектуальної власності здатен на ранніх етапах розробки ініціювати правову охорону результатів, оцінювати патентну чистоту рішень і контролювати дотримання умов договорів.
Такий підхід мінімізує витрати на судові спори, підвищує договірну дисципліну в роботі з партнерами, пришвидшує проходження процедур due diligence та створює передумови для стабільного інвестиційного зростання. У результаті підприємство не лише знижує ризик порушень, а й підвищує свою економічну ефективність через раціональне управління нематеріальними активами.
– Які механізми монетизації розробок розкриває бізнесу глибоке розуміння інституційних і договірних аспектів інтелектуальної власності?
– Бізнес, який володіє необхідною юридичною компетенцією, може формувати систему монетизації через укладення ліцензійних договорів, договорів про передання (відчуження) майнових прав інтелектуальної власності, договорів комерційної концесії, та інших видів правочинів, передбачених законодавством.
Належним чином оформлені права на об’єкти можуть бути інтегровані до структури корпоративних правовідносин як внески до статутного капіталу, або використовуватися в якості предмета застави, за умови дотримання вимог до обігу таких прав. Угоди, пов’язані з трансфером технологій, потребують не лише договірної формалізації, а й стратегічного підходу до вибору режиму правової охорони та узгодження територіальних обсягів дії прав.
Усі ці механізми передбачають високий рівень правової визначеності, що критично важливо для зниження трансакційних витрат, проходження процедур правової експертизи (due diligence) та забезпечення правової стабільності у процесі інвестування, реорганізації або міжнародного партнерства.
– Яких довгострокових стратегічних переваг може досягти компанія, запровадивши систематичне навчання персоналу з питань захисту і комерціалізації інтелектуальної власності?
– Формалізація системного підходу до підвищення обізнаності персоналу у сфері інтелектуальної власності безпосередньо впливає на інституційну зрілість компанії та її здатність ефективно управляти нематеріальними активами. Йдеться про створення внутрішньої компетенції, яка інтегрується у виробничі, інженерні, маркетингові та управлінські процеси на всіх рівнях.
Перш за все, працівники, які володіють базовими знаннями щодо правового режиму об’єктів інтелектуальної власності, процедур охорони, комерціалізації, а також обмежень, пов’язаних із використанням охоронюваних результатів, здатні своєчасно ідентифікувати об’єкти, що підлягають правовій охороні, та ініціювати відповідні дії. Це підвищує внутрішню дисципліну у сфері охорони інтелектуальної власності, зменшує ризик втрати прав та правопорушень, пов’язаних із неналежним використанням сторонніх розробок.
Крім того, системна просвіта у сфері інтелектуальної власності дозволяє гармонізувати комунікацію між різними функціональними підрозділами, спрощуючи реалізацію інноваційних рішень – від моменту їх створення до комерційного використання. Це формує передумови для побудови ефективної політики управління інтелектуальною власністю, у якій питання охорони, обліку, комерціалізації та правового супроводу не розглядаються ізольовано, а становлять єдину цілісну систему.
Довідково:
Це інтерв’ю стане частиною п’ятого розділу видання “Навчання впродовж життя”, присвяченого порадам експертів для студентів і тих, хто лише починає свій професійний шлях.
Незабаром ми презентуємо повну добірку інтерв’ю з провідними представниками державного сектору, бізнес-спільноти, мережі Центрів підтримки технологій та інновацій (TISC) та фахівцями, які мають вагомий професійний досвід як в Україні, так і на міжнародному рівні.
Читайте також:
Поради щодо IP кар’єри від Олени Орлюк: “Зростає попит на фахівців із міждисциплінарними знаннями”
Коментарів немає