Суб’єкти права особливого роду: чиї інтереси захищає право sui generis? Відповідь на це питання шукали експерти під час дискусії “Право sui generis на захисті “творів” ШІ”, організованої Центром демократії та верховенства права за підтримки ІР офісу. До дискусії долучилися експерти з авторського права, адвокати, представники юридичних компаній, науковці.

 

Приналежність права особливого роду (sui generis) за статтею 33 Закону України “Про авторське право і суміжні права” є одним із найбільш дискусійних. У частині другій статті 33 Закону йдеться про те, що суб’єктами права особливого роду можуть бути автор комп’ютерної програми, його спадкоємці, правовласники або ж правомірні користувачі цієї комп’ютерної програми. Водночас стаття не дає чіткої відповіді на запитання – хто ж буде власником прав sui generis?

 

На цьому під час виступу наголосив начальник відділу розвитку креативних секторів економіки IP офісу Дмитро Дорошенко:

 

“Торік було опубліковано чимало наукових статей, у яких авторитетні науковці досить обґрунтовано підходили до того, що передусім власником права особливого роду має бути розробник комп’ютерної програми – платформи, яка дає можливість генерувати об’єкт. Але це питання досі залишається спірним”.

 

За Законом під час генерування об’єктів потрібно дотримуватися прав інших авторів. Але, якщо це не точний збіг тексту, зображення чи відео, дуже складно визначити внесок кожного автора у згенерований об’єкт.

 

“Уже з’являються інструменти, які дозволяють авторові довідатися чи використовувала нейромережа під час тренування та навчання його авторський доробок. Такі інструменти навіть дозволяють правовласнику вилучити твір із бази даних”, – зазначив Дорошенко.

 

Окреслюючи загальні тенденції, представник ІР офісу зауважив, що платформи починають потроху заявляти про те, що під час тренування нейромережі орієнтуватимуться на ліцензії Creative Commons – твори, які перебувають у суспільному надбанні та ті об’єкти, на які надано дозвіл. Але на практиці такий підхід може поставити ті платформи, які мають доступ, наприклад, до фотобанків, у більш вигідне становище.

 

Інша тенденція, за словами спікера, зводиться до того, що розробники нейромереж самі намагаються врегулювати цей ринок з тим, щоб не порушувати прав авторів.

 

Український законодавець свідомо пішов на те, щоб встановити, що умови приналежності прав sui generis можуть визначатися договором. За словами Дмитра Дорошенка, єдиний договір, який платформи можуть укласти з мільйоном користувачів – це договір приєднання. Це той самий договір, до якого користувач приєднується, натискаючи “галочку”. А які ж умови цього договору?

 

Як приклад фахівець IP офісу навів умови використання безкоштовної програми Copilot, яка належить Майкрософт:

 

“За цими умовами Copilot не претендує на згенероване зображення. Програма віддає це зображення користувачеві, при цьому вимагає від нього право на користування згенерованим контентом, на промпти* і право надавати в користування згенеровані об’єкти всім третім особам. Це означає, що у користувача не виникають майнові права. Фактично платформа знімає з себе відповідальність та намагається упередити майнові спори. За таких умов не можна говорити про права sui generis, оскільки користувач не зможе здійснювати майнові права на контент – тобто забороняти комусь використовувати його”.

 

Також, за словами Дмитра Дорошенка, наразі деякі платформи прописують в умовах користування, що вони жодним чином не претендують на згенерований контент, і дозволяють користувачу використання текстів і зображень в комерційних цілях:

 

“Відтак, це саме той випадок, коли український користувач може заявити про своє право sui generis щодо згенерованого контенту. Тож на сьогодні головний висновок в тому, що дійсно – наявність такого права визначається саме розробником ШІ-генератора і перед тим, як заявити про своє право особливого роду, потрібно достеменно ознайомитися з умовами використання програми”.

 

Серед загальних тенденцій Дмитро Дорошенко виділив такі:

 

• Розробник остерігається виникнення спорів щодо генерованих об’єктів.
• Більшість договорів приєднання не передбачають виникнення права sui generis, оскільки прямо забороняють здійснення користувачем майнових прав, аналогічних до прав автора – зокрема забороняти і дозволяти використання твору.
• Відкритим залишається питання щодо субліцензування згенерованих об’єктів, оскільки за законодавством країн, в яких базуються компанії розробники, такі об’єкти не підпадають під охорону.

 

Із повним відеозаписом експертної дискусії “Право sui generis на захисті “творів” ШІ” можна ознайомитись за посиланням.

 

IP довідник:

 

*Промпти – запитання чи завдання, яке користувач ставить під час спілкування з мовною моделю штучного інтелекту.

 

Читайте також:

 

Про штучний інтелект і NDA: доступні всі подкасти курсу “Основи авторського права в креативних індустріях”

 

Як штучний інтелект змінює IP-сферу: результати дослідження IP Australia