На 82-му році життя відійшов у вічність Валерій Леонідович Петров – перший голова Державного патентного відомства України, фундатор сучасної системи патентного права нашої держави.

Валерій Леонідович був людиною надзвичайного професійного масштабу, яка стояла біля витоків формування інституційної та правової основи охорони інтелектуальної власності в незалежній Україні.

Свій фаховий шлях він розпочав у 1970-х роках у системі патентної експертизи та науково-технічних установ. Працював експертом Всесоюзного центру патентних послуг, старшим інженером і згодом – керівником патентно-ліцензійного відділу Інституту проблем міцності АН УРСР. У 1991–1992 роках очолював профільний підрозділ Комітету з науково-технічного прогресу при Кабінеті Міністрів України.

З 1992 по 2000 рік Валерій Петров очолював Державне патентне відомство України. Саме в цей період було закладено фундамент сучасної національної системи правової охорони інтелектуальної власності: видано перший патент України; започатковано офіційний бюлетень; створено перші програми міжнародного співробітництва, зокрема з Європейським патентним відомством; розпочато формування автоматизованої системи патентної експертизи та проведено першу атестацію патентних повірених України.

Під його керівництвом були розроблені перші законопроєкти незалежної України у сфері інтелектуальної власності, які були ухвалені у 1993 році.

Валерій Леонідович відіграв визначну роль у становленні України як повноправного учасника міжнародної системи охорони інтелектуальної власності. Він обіймав керівні посади в робочих органах Всесвітньої організації інтелектуальної власності та міжнародних союзів: був заступником Голови та виконувачем обов’язків Голови Генеральної Асамблеї ВОІВ, очолював Виконавчий комітет Паризького Союзу та Асамблею Будапештського Союзу, представляв Україну в Раді Союзу з охорони нових сортів рослин. У 1993 році Валерія Петрова було обрано першим Головою Міждержавної ради з охорони промислової власності держав СНД.

Він також активно працював у міждержавних і національних органах – зокрема як Голова української частини робочої групи з інтелектуальної власності Комітету з торгівлі та інвестицій Україна–США; член Ради з співробітництва Україна–ЄС, Міжвідомчого комітету з питань боротьби з правопорушеннями у сфері інтелектуальної власності та Ради з питань науки і науково-технічної політики при Президентові України.

За його ініціативи були започатковані щорічні міжнародні конференції в Криму, які стали авторитетним майданчиком для професійного діалогу фахівців з України, іноземних держав та міжнародних організацій.

Валерій Леонідович користувався беззаперечним авторитетом і глибокою повагою серед представників міжнародної спільноти у сфері інтелектуальної власності. Він залишив усім нам потужну інституційну спадщину і виховав покоління фахівців, для яких був взірцем державника, професіонала та людини, відданої справі.

Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій висловлює щирі співчуття рідним і близьким Валерія Леонідовича. Сумуємо разом із вами.

Світла пам’ять.