Наприкінці березня ІР офіс спільно із Національною спілкою архітекторів України (НСАУ) і Науково-дослідним інститутом інтелектуальної власності НАПрНУ (НДІ ІВ) провів подвійний захід із серії “34 полюси творчості”, цього разу присвячений авторському праву в архітектурній діяльності.
Обговорення проблем архітекторів у контексті дотримання прав інтелектуальної власності відбулося як в форматі онлайн, так і наживо. Доповідачами для архітектурної спільноти виступили:
– заступниця директора ІР офісу Любов Майданик;
– віце-президент НСАУ, голова комісії з авторського права та професійної етики НСАУ Ольга Подушкіна;
– віце-президент НСАУ Анна Кирій;
– завідувачка сектору розпорядження авторськими та суміжними правами відділу авторського права і суміжних прав НДІ ІВ Валентина Троцька;
– начальник відділу розвитку креативних секторів економіки ІР офісу Дмитро Дорошенко.
Під час обговорень, що сумарно тривали близько семи годин, було піднято величезний пласт проблем, з якими зустрічаються архітектори і авторські колективи в своїй роботі, так чи інакше пов’язаних із дотриманням прав архітектора, як творця. Зокрема це:
Примітно, що частина цих проблемних аспектів була виявлена вже безпосередньо в ході дискусій між науковцями і практиками, а відтак сторонами були обговорені і запропоновані шляхи їх вирішення.
Говорячи про розбіжності в розумінні поняття твору архітектури у вітчизняному законодавстві, Валентина Троцька зазначила:
“Твір архітектури, як об’єкт авторського права є досить непростим, і складності щодо нього додають деякі норми законодавства. На відміну від Закону України “Про авторське право і суміжні права”, Закон України “Про архітектурну діяльність” розділяє поняття самого твору архітектури й ескізів і креслень до нього. Проте особливість твору архітектури полягає в тому, що він може бути одночасно виражений у двовимірній формі, як в проєктній документації, або в об’ємно-просторовій формі, і кожна з цих форм не утворює окремого об’єкта авторського права, а є різновидом форм вираження одного й того ж об’єкта. І проєктна документація, і будівля є взаємопов’язаними, нерозривними між собою, утворюючи єдиний твір архітектури. В останні роки неодноразово наголошувалося на необхідності узгодження Закону України “Про авторське право і суміжні права” і Закону “Про архітектурну діяльність”, зокрема в частині визначення поняття твору архітектури так, як він на сьогодні визначений в Законі “Про авторське право і суміжні права”.
Детально з презентацією Валентини Троцької можна ознайомитись за посиланням:
Аналізуючи чинне законодавство, Дмитро Дорошенко висловив таку думку:
“Станом на сьогодні серед усіх творчих професій архітектор має ледь не найменше можливостей для самостійного розпорядження майновими авторськими правами на об’єкти, які він створює. Оскільки відчутна частина проєктів створюється в порядку виконання службових обов’язків, або ж як виконання замовлення, навіть в частині прийнятої в Україні обмеженої свободи панорами користувач, який бажає використати зображення споруди з комерційною метою, повинен звертатися по дозвіл не до архітектора, а до його замовника чи роботодавця. В разі договору підряду, яким натомість найчастіше користуються архітектори і архітектурні бюро, ситуація може виглядати не так критично, адже не йтиметься про автоматичне передання майнових прав на об’єкт авторського права. Проте, судячи з озвученого спільнотою, творець все одно перебуває у слабкій позиції”.
Детальніше – у презентації Дмитра Дорошенко:
Анна Кирій розкрила одну з найактуальніших проблем, з якою стикаються українські архітектори в контексті авторського права:
“Проблемою на ринку є те, що часто в межах одного проєкту архітектори міняються на кожному етапі його реалізації. Відтак зведена будівля може не мати жодного стосунку до проєкту, запропонованого архітектором, який починав роботу із замовленням. Але саме його ім’я зрештою буде значитися на паспорті об’єкта. Архітектор – це регульована професія, і він не може відмовитися від згадування свого імені в цьому проєкті, тобто в даному випадку не буде діяти особисте немайнове право автора. Проте зрештою жоден архітектор не хоче, щоб потім про нього писали, що його авторству належить найогидніша будівля в Києві, в той час, як насправді він не має стосунку до цієї споруди”.
Любов Майданик, підводячи підсумок наведеній проблематиці, зазначила:
“Враховуючи комплексність твору архітектури як об’єкту авторського права і все ще актуальну проблему приведення до узгодження норм Цивільного кодексу України і профільних законів, як то Закону України “Про авторське право і суміжні права” і Закону України “Про архітектурну діяльність”, на сьогодні обов’язкове зазначення у договорах положень щодо авторських прав архітектора є важливими з огляду на необхідність дотримання таких прав”.
Зважаючи на те, що в такій складній сфері закон не може вирішити всіх проблемних питань і правильно складений договір залишається провідною гарантією дотримання прав автора, фахівці ІР офісу, НДІ ІВ і НСАУ домовилися в подальшому надати рекомендації спільноті архітекторів щодо аспектів авторського права при договірній роботі в архітектурній діяльності.
Читайте також:
Коментарів немає