Відповідно до пункту 1 статті 1 Закону України «Про авторське право і суміжні права» (далі – Закон) автором є фізична особа, яка своєю творчою діяльністю створила твір.

Авторське право становлять особисті немайнові права автора і майнові права суб’єктів авторського права. Первинним суб’єктом авторського права є автор твору (стаття 5 Закону).

Особистими немайновими правами автора відповідно до статті 11 Закону є:

1) право вимагати визнання свого авторства шляхом зазначення належним чином імені автора в оригіналі і копіях твору і за будь-якого використання твору, якщо це практично можливо;

2) право забороняти під час будь-якого використання твору згадування свого імені, якщо автор твору бажає залишитися анонімом;

3) право обирати псевдонім, зазначати і вимагати зазначення псевдоніма замість справжнього імені автора в оригіналі і копіях твору і за будь-якого використання твору;

4) право вимагати збереження цілісності твору, протидіяти будь-якому перекрученню, спотворенню чи іншій зміні твору, у тому числі супроводження твору ілюстраціями, передмовами, післямовами, коментарями тощо без згоди автора;

5) право надати назву твору або залишити його без назви;

6) право присвятити твір особі (особам), події або даті.

Особисті немайнові права належать лише автору та не можуть бути передані (відчужені) іншим особам і не переходять у спадщину.

Майнові права інтелектуальної власності на твір визначені у статті 12 Закону.

Автор, як первинний суб’єкт авторського права, має право використовувати твір будь-яким способом (способами), а також виключне право дозволяти або забороняти використання твору іншими особами.

Способами використання твору є:

1) відтворення;

2) включення до складеного твору;

3) включення до іншого твору, крім складеного твору;

4) розповсюдження примірників твору;

5) імпорт примірників твору;

6) здавання в найм або в позичку примірників твору;

7) публічне виконання, публічний показ, публічне демонстрування, публічне сповіщення, інтерактивне надання доступу публіці та інші способи доведення до загального відома публіки;

8) переклад;

9) переробка, адаптація, аранжування та інші подібні зміни твору.

Цей перелік не є вичерпним.

Відповідно до частини другої статті 5 Закону України «Про авторське право і суміжні права» (далі – Закон) первинним суб’єктом авторського права є автор твору. Суб’єктами майнових авторських прав можуть бути також інші фізичні або юридичні особи, до яких перейшли майнові права на твір на підставі правочину або закону.

Суб’єкт авторського права володіє майновими правами інтелектуальної власності на твір, визначеними статтею 12 Закон.

Так, суб’єкт авторського права має право використовувати твір будь-яким способом (способами), а також виключне право дозволяти або забороняти використання твору іншими особами.

Способами використання твору є:

1) відтворення;

2) включення до складеного твору;

3) включення до іншого твору, крім складеного твору;

4) розповсюдження примірників твору;

5) імпорт примірників твору;

6) здавання в найм або в позичку примірників твору;

7) публічне виконання, публічний показ, публічне демонстрування, публічне сповіщення, інтерактивне надання доступу публіці та інші способи доведення до загального відома публіки;

8) переклад;

9) переробка, адаптація, аранжування та інші подібні зміни твору.

Цей перелік не є вичерпним.

Зазначені майнові права на твір може бути передано (відчужено) іншій особі на підставі закону чи правочину повністю (на всі способи використання твору на території всіх держав світу) або частково (на окремі способи використання твору на території всіх держав світу або на окремі способи використання твору на території окремих держав світу, або на всі способи використання твору на території окремих держав світу).

Особа, до якої перейшли майнові права на твір у повному складі або частково, є суб’єктом авторського права у межах набутих прав.

Суб’єкт авторського права має право надати дозвіл на використання твору або розпоряджатися майновими правами на твір в інший спосіб, що не суперечить закону.

Відповідно до частини третьої статті 9 Закону України «Про авторське право і суміжні права» для виникнення і здійснення авторського права не вимагається реєстрація авторського права чи будь-яке інше спеціальне його оформлення, а також виконання будь-яких інших формальностей.

Суб’єкт авторського права (автор твору, який володіє майновими правами на твір, або інша особа, до якої перейшли майнові права на твір на підставі закону чи правочину) для повідомлення про свої майнові права може використовувати знак охорони авторського права, що складається з латинської літери “С”, обведеної колом – ©, поряд з яким зазначаються ім’я (найменування) суб’єкта майнових прав на твір, рік першого опублікування твору.

Особа, яка не володіє майновими правами на твір, тобто не є суб’єктом майнових прав на твір, не може використовувати знак охорони авторського права – ©.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про авторське право і суміжні права» (далі – Закон) авторське право на твір виникає внаслідок факту його створення.

Твір вважається створеним з моменту первинного надання йому будь-якої об’єктивної форми (письмової, речової, електронної (цифрової) тощо).

Первинним суб’єктом авторських майнових прав – є автор твору.

Інші фізичні або юридичні особи набувають статусу суб’єкта майнових авторських прав з моменту переходу до них майнових прав на твір на підставі правочину або закону (стаття 5 Закону).

На підставі закону суб’єктами авторських майнових прав є:

Спадкоємці – стаття 32 Закону;

Роботодавці, якщо інше не передбачено Законом або договором – стаття 14 Закону;

Замовники, якщо інше не передбачено Законом або договором – стаття 15 Закону;

Інша особа, до якої перейшли майнові права на твір у повному складі або частково (у межах набутих прав) на підставі закону або правочину – стаття 12 Закону.

Відповідно до статті 48 Закону України «Про авторське право і суміжні права» розпоряджання майновими правами на об’єкти авторського права може здійснюватися на підставі:

1) трудового договору (контракту) – в частині умов щодо розподілу майнових прав на службовий твір;

2) договору про створення за замовленням і використання об’єкта авторського права;

3) договору про передання (відчуження) майнових прав на об’єкт авторського права;

4) ліцензійного договору на використання об’єкта авторського права;

5) іншого правочину щодо розпоряджання майновими правами на об’єкт авторського права.

Правочини щодо розпоряджання майновими правами на об’єкти авторського права вчиняються у письмовій (електронній) формі, крім договору про використання твору в періодичних виданнях (газетах, журналах, електронних засобах масової інформації тощо), які можуть укладатися в усній формі.

У договорі щодо розпоряджання майновими правами на об’єкт авторського права визначаються:

1) відомості, що дозволяють ідентифікувати відповідний об’єкт (назва та/або інші характерні ознаки);

2) обсяг майнових прав на відповідний об’єкт, що передаються (надаються) за договором;

3) розмір чи спосіб визначення плати (винагороди) або зазначення про безвідплатний характер договору.

Умови договорів щодо розпоряджання майновими правами на об’єкти авторського права, що обмежують право творця такого об’єкта на створення (здійснення, вироблення) інших об’єктів авторського права, є нікчемними.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про авторське право і суміжні права» авторське право на твір виникає внаслідок факту його створення.

Твір вважається створеним з моменту первинного надання йому будь-якої об’єктивної форми (письмової, речової, електронної (цифрової) тощо).

Для виникнення і здійснення авторського права не вимагається реєстрація авторського права чи будь-яке інше спеціальне його оформлення, а також виконання будь-яких інших формальностей.

Суб’єкт авторського права для засвідчення належних йому особистих немайнових прав та/або майнових прав на твір (оприлюднений чи неоприлюднений), факту і дати його опублікування, набуття майнових прав на твір на підставі договору або закону може зареєструвати своє авторське право на твір у відповідному державному реєстрі. Кожна із сторін укладеного договору, що стосується майнових прав на твір, має право зареєструвати договір у відповідному державному реєстрі.

Таким чином, державна реєстрація авторського права дає можливість авторам та іншим суб’єктам авторського права:

протягом строку охорони авторського права засвідчити свої права на твір шляхом державної реєстрації у відповідних реєстрах;

довести до громадськості інформацію про своє авторство шляхом публікації відомостей про державну реєстрацію в офіційному бюлетені «Авторське право і суміжні права»;

документально закріпити свої права, отримавши засвідчене державою свідоцтво про реєстрацію авторського права на твір або рішення про реєстрацію договору, який стосується майнових прав на твір;

додаткового доказування у судових спорах;

зафіксувати дату створення твору та його форму вираження.

Державна реєстрація здійснюється щодо всіх об’єктів авторського права.

Відповідно до статті 6 Закону України «Про авторське право і суміжні права» об’єктами авторського права є твори у сфері літератури, мистецтва, науки, зокрема:

1) літературні твори белетристичного, публіцистичного, наукового, технічного або іншого характеру (книги, брошури, статті тощо) у письмовій, електронній (цифровій) чи іншій формі;

2) виступи, лекції, промови, проповіді та інші усні твори;

3) музичні твори з текстом і без тексту;

4) драматичні, музично-драматичні твори, пантоміми, музично-світлові шоу, циркові вистави, хореографічні та інші твори, створені для сценічного показу, та їх постановки;

5) театральні постановки, сценічні переробки творів, зазначених у пункті 1 цієї частини, і обробки нематеріальної культурної спадщини, придатні для сценічного показу;

6) аудіовізуальні твори;

7) тексти перекладів для озвучення (у тому числі дублювання), субтитрування аудіовізуальних творів іншими мовами;

8) твори образотворчого мистецтва;

9) фотографічні твори;

10) твори ужиткового мистецтва, у тому числі твори декоративного ткацтва, кераміки, різьблення, ливарства, з художнього скла, художня ковка, ювелірні вироби тощо;

11) твори архітектури, містобудування, садово-паркового мистецтва та ландшафтних утворень;

12) твори художнього дизайну;

13) похідні твори;

14) збірки творів, збірки обробок нематеріальної культурної спадщини, енциклопедії та антології, збірки звичайних даних, інші складені твори, за умови що вони є результатом творчої діяльності за добором або упорядкуванням змісту;

15) ілюстрації, карти, плани, креслення, ескізи, пластичні твори, що стосуються географії, геології, топографії, техніки, будівництва та інших сфер діяльності;

16) комп’ютерні програми;

17) бази даних (компіляції даних), якщо вони за добором або упорядкуванням їх складових частин є результатом інтелектуальної діяльності;

18) інші твори.

Державна реєстрація авторського права і договорів, які стосуються майнових прав на твір, здійснюється Державною організацією «Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій» відповідно до Порядку державної реєстрації авторського права і договорів, які стосуються майнових прав на твір, затвердженого наказом Міністерства економіки України від 16 серпня 2023 року №11319, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 9 жовтня за №1760/40816 (далі – Порядок).

Відповідно до пункту 2.2. розділу ІІ Порядку копія твору та додаткові матеріали до нього оформлюються відповідно до таких вимог:

Згідно з пунктом 1 розділу ІІ Порядку державної реєстрації авторського права і договорів, які стосуються майнових прав на твір, затвердженого наказом Міністерства економіки України від 16.08.2023 №11319, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 09.10.2023 за №1760/40816, заявка на державну реєстрацію права автора на твір повинна стосуватися одного твору.

Заявка на державну реєстрацію договору, що стосується права автора на твір, повинна стосуватися одного договору.

Згідно з частиною п’ятою статті 9 Закону України «Про авторське право і суміжні права» (далі – Закон) суб’єкт авторського права для засвідчення належних йому особистих немайнових прав та/або майнових прав на твір (оприлюднений чи неоприлюднений), факту і дати його опублікування, набуття майнових прав на твір на підставі договору або закону може зареєструвати своє авторське право на твір у відповідному державному реєстрі.

Первинним суб’єктом авторського права є автор твору. Суб’єктами майнових авторських прав можуть бути також інші фізичні або юридичні особи, до яких перейшли майнові права на твір на підставі правочину або закону (стаття 5 Закону).

Згідно з підпунктом 2.5 пункту 2 розділу ІІ Порядку державної реєстрації авторського права і договорів, які стосуються майнових прав на твір, затвердженого наказом Міністерства економіки України від 16.08.2023 №11319, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 09.10.2023 за №1760/40816 (далі – Порядок), заявку на державну реєстрацію права автора на твір має право подавати:

⋅ автор – фізична особа;

⋅ інші суб’єкти авторського права, а саме: спадкоємець автора, роботодавець щодо службового твору, замовник щодо твору створеного за замовленням.

Згідно з пунктом 2 розділу І Порядку заявку на державну реєстрацію договору, що стосується права автора на твір, подається будь-якою стороною укладеного договору.

Заявка на державну реєстрацію права автора на твір, заявку на державну реєстрацію договору, що стосується права автора на твір, також від імені суб’єкта авторського права може бути їхнім представником на підставі відповідного документа, що підтверджує право на представлення інтересів (пункти 2.1., 2.4 розділу ІІ Порядку).

Відповідно до частини третьої статті 237 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Представниками за законом (стаття 242 ЦК України):

⋅ батьки (усиновлювачі) для малолітніх та неповнолітніх дітей – свідоцтво про народження дитини;

⋅ опікун для малолітньої особи та фізичної особи, визнаної недієздатною – довідка про встановлення опікунства;

⋅ законним представником у випадках, встановлених законом, може бути інша особа.

Представництво за довіреністю (стаття 244 ЦК України)

Представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю.

Представництво за довіреністю може грунтуватися на акті органу юридичної особи.

Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами.

Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.

Відповідно до статті 245 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) форма довіреності повинна відповідати формі, в якій відповідно до закону має вчинятися правочин.

Таким чином, для представлення інтересів заявника стосовно державної реєстрації авторського права і договорів, які стосуються майнових прав на твір, довіреність повинна бути оформлена у письмовій формі.

Відповідно до пункту 2.4. розділу ІІ Порядку державної реєстрації авторського права і договорів, які стосуються майнових прав на твір, затвердженого наказом Міністерства економіки України від 16.08.2023 №11319, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 09.10.2023 за №1760/40816 документ, що підтверджує повноваження представника заявника, повинен бути оформлений відповідно до законодавства.

Представником заявника може бути фізична або юридична особа.

Якщо представник діє на підставі довіреності, виданої заявником, подається оригінал довіреності або її засвідчена копія, а також засвідчений переклад довіреності українською мовою, якщо вона викладена іншою мовою.

Довіреність складається у довільній письмовій формі з урахуванням вимог, установлених Цивільним кодексом України. У довіреності зазначаються:

⋅ прізвище, ім’я, по батькові (за наявності) або повне найменування представника;

⋅ прізвище, ім’я, по батькові (за наявності) або повне найменування заявника;

⋅ найменування органу (УКРНОІВІ), для представництва перед яким призначено особу, якій видана довіреність;

⋅ визначені дії, які належить учиняти представнику;

⋅ дата вчинення довіреності.

Довіреність підписується заявником відповідно до підпункту 2.1 пункту 2 цього розділу.

Довіреність, що видається у порядку передоручення, підлягає нотаріальному посвідченню (стаття 245 ЦК України).

Згідно з підпунктом 2.5 пункту 2 розділу ІІ Порядку державної реєстрації авторського права і договорів, які стосуються майнових прав на твір, затвердженого наказом Міністерства економіки України від 16.08.2023 №11319, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 09.10.2023 за №1760/40816, якщо заявка подається спадкоємцем, то до заявки додається документ, що підтверджує належність йому відповідних майнових прав на твір, а саме – копія свідоцтва про право на спадщину, засвідчена відповідно до законодавства.

Згідно з частиною два статті 14 Закону України «Про авторське право і суміжні права» майнові права на службовий твір переходять до роботодавця з моменту створення службового твору у повному складі, якщо інше не передбачено цим Законом, трудовим договором (контрактом) або іншим договором щодо майнових прав на службовий твір, укладеним між працівником (автором) і роботодавцем.

Відповідно до підпункту 2.5 пункту 2 розділу ІІ Порядку державної реєстрації авторського права і договорів, які стосуються майнових прав на твір, затвердженого наказом Міністерства економіки України від 16.08.2023 №11319, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 09.10.2023 за №1760/40816, якщо заявка на державну реєстрацію права автора на твір подається роботодавцем, то до заявки додаються документи, що підтверджують належність йому відповідних майнових прав на твір, а саме – документи, що підтверджують створення службового твору у зв’язку з виконанням працівником обов’язків за трудовим договором (контрактом) і належність майнових прав на такий твір.

Такими документами можуть бути:

⇒ документ, що підтверджує надання службового завдання на створення твору. Вид документа залежить від організації документування управлінської діяльності в установі, організації, підприємстві тощо, наприклад: наказ/розпорядження, службове завдання, план роботи, посадова інструкція тощо;

⇒ документ, що підтверджує момент створення твору та перехід майнових прав. Вид документа залежить від організації документування управлінської діяльності в установі, організації, підприємстві тощо, наприклад: звіт, акт тощо;

⇒ документ, що підтверджує трудові відносини у період отримання службового завдання, створення твору та переходу майнових прав на твір, наприклад довідка з відділу кадрів.

Згідно з частиною два статті 15 Закону України «Про авторське право і суміжні права» майнові права на твір, створений за замовленням, переходять до замовника з моменту створення твору у повному складі, якщо інше не передбачено договором замовлення. Майнові права інтелектуальної власності на твір образотворчого мистецтва, створений за замовленням (крім твору, спеціально створеного як елемент комп’ютерної програми), належать його автору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до підпункту 2.5 пункту 2 розділу ІІ Порядку державної реєстрації авторського права і договорів, які стосуються майнових прав на твір, затвердженого наказом Міністерства економіки України від 16.08.2023 №11319, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 09.10.2023 за №1760/40816, подають документи, що підтверджують належність їм відповідних майнових прав на твір документи, що засвідчують перехід і належність таких прав.

Документи, які входять до складу заявок на державну реєстрацію права автора на твір та договорів, що стосуються права автора на твір, можуть подаватися у вигляді копій, засвідчених відповідно до законодавства, крім копій творів.

Законодавство України визначає кілька способів засвідчення копій документів:

⇒ Нотаріальне засвідчення копій документів. Відповідно до статті 75 Закону України «Про нотаріат» нотаріуси, посадові особи органів місцевого самоврядування та посадові особи консульських установ України, які вчиняють нотаріальні дії, засвідчують вірність копій документів, виданих юридичними особами, за умови що ці документи не суперечать закону, мають юридичне значення і засвідчення вірності їх копій не заборонено законом.

Вірність копії документа, виданого фізичною особою, засвідчується у випадках, якщо справжність підпису фізичної особи на оригіналі цього документа засвідчена нотаріусом, посадовою особою органу місцевого самоврядування, посадовою особою консульської установи України, начальником установи виконання покарань.

⇒ Органами виконавчої влади, підприємствами, установами, організаціями. Відповідно до пункту 70 Типової інструкції з діловодства в міністерствах, інших центральних та місцевих органах виконавчої влади, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 17 січня 2018 р. №55 установа може засвідчувати копії лише тих документів, що створюються в ній, крім випадків створення паперових копій електронних документів, що надійшли до установи через систему електронної взаємодії органів виконавчої влади (далі – система взаємодії), а також у випадках, передбачених цим пунктом.

Відмітка «Копія» проставляється у верхньому правому кутку першої сторінки паперового документа.

⇒ Посвідчення документа керівником підприємства, установи, організації здійснюється відповідно до вимог Національного стандарту України «Вимоги до оформлення документів» ДСТУ 4163:2020, затвердженого наказом Державного підприємства «Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості» від 01 липня 2020 №144. Так, Відмітка про засвідчення копії документа складається з таких елементів: слів «Згідно з оригіналом» (без лапок), найменування посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її власного імені та прізвища, дати засвідчення копії. У випадках, визначених законодавством, копії документів засвідчують відбитком печатки юридичної особи, структурного підрозділу (служби діловодства, служби кадрів, бухгалтерії тощо) юридичної особи або печатки «Для копій».

⇒ Засвідчення копій фізичною особою. Законодавство не містить вимог у разі, коли фізичною особою здійснюється засвідчення копії документа. Тому, виходячи із загальних положень щодо засвідчення копій документів, фізична особа може засвідчити копії документів, які її стосуються шляхом проставляння на таких копіях особистого підпису, прізвища та імені, відмітки «Згідно з оригіналом» та дати засвідчення копії.