Чому вкрай важливо запустити роботу Вищого суду з питань інтелектуальної власності (IP суд), якою є його роль у правовій системі України, що перешкоджає початку процесуальної діяльності установи та чи потрібно сьогодні змінювати концепцію функціонування суду – про це дискутували правники під час заходу “IP cуд в Україні: остання сторінка чи новий розділ?”.
Дискусію, яку модерував член Правління Асоціації правників України, керуючий партнер AMBASSADORS, адвокат, патентний повірений Ярослав Огнев’юк, організували Комітет АПУ з інтелектуальної власності та Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій (УКРНОІВІ/ ІР офіс).
Перша частина заходу стосувалась питання доцільності функціонування IP суду в Україні. Тут йшлося про вплив гальмування цього питання на інноваційну екосистему, інвестиційний імідж та євроінтеграцію України.
Зокрема, директорка IP офісу Олена Орлюк підкреслила, що без ефективного судового захисту ми не можемо говорити про нарощування інноваційних активностей та зростання інвестиційних надходжень:
“IP офіс займає проактивну позицію щодо підвищення рівня ефективності захисту прав інтелектуальної власності, розбудови системи захисту прав. На базі IP офісу працює Апеляційна палата, ми також маємо Центр медіації та посередництва. Проте без ефективного судового захисту ми однозначно не можемо говорити про нарощування інноваційних активностей, а також зростання інвестиційних надходжень.
Тож, якщо йдеться про відбудову економіки, побудову відповідного бізнес-середовища за правовими стандартами, в рамках євроінтеграції, то ми маємо рухатися вектором запуску IP суду. Це позиція, яку ми аргументували у своїй співпраці з Єврокомісією, з Представництвом ЄС, нашими колегами з інших країн.
У межах змін до законодавства, над якими ми працюємо зараз, зокрема переходу на реєстрацію торговельних марок за європейським зразком за абсолютними підставами, ми очікуємо суттєве зростання кількості судових спорів, пов’язаних з цим сегментом. Судова система має надавати інструменти ефективного захисту, зважаючи на ризики недобросовісної конкуренції. Відповідну аргументацію ми можемо надати щодо кожного об’єкта.
Наразі переговорний розділ 7 – “Право інтелектуальної власності” – в межах скринінгу відповідності українського законодавства праву ЄС взятий до уваги як взірцевий. Тож ми маємо показувати прогрес – не лише законотворчий, а й на стадії правозастосування”.
Також Олена Орлюк підкреслила важливість відповідної кваліфікації суддів:
“Це буде величезний виклик для суддів, саме тому ми говоримо про доцільність швидкого запуску. Адже судді мають підготуватись до того, з яким законодавчим полем будуть працювати. Як тільки Україна стане членом ЄС, ми повинні будемо враховувати практику Суду ЄС, а вона зараз надзвичайно активно змінюється, у ключових рішеннях з багатьох об’єктів. По суті, вже нині таку практику доречно брати до уваги”.
Член Вищої ради правосуддя Сергій Бурлаков навів статистичні дані з питань судового розгляду ІР спорів:
“Останнім часом у стінах Вищої ради правосуддя дискусія стосовно IP суду перейшла у площину фінансового питання. Якщо ми ставимо на перше місце економію державних коштів, то це один підхід. Якщо ж говоримо про майбутнє і розбудову інноваційної економіки, то це інший підхід. Адже йдеться про захист суб’єктів інтелектуальної власності, суб’єктів підприємництва, іноземців тощо.
Якщо ж говорити мовою цифр, то піковим щодо розгляду справ у цій сфері був 2021-й рік, коли суди першої інстанції розглянули 546 справ, до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшло 203 справи. Навіть під час війни динаміка надходжень і розгляду справ в судах першої інстанції суттєво не змінилась. Проте я би відкидав статистику як аргумент “за” чи “проти”, оскільки інвесторів та підприємців цікавить якість судових справ, кваліфікація експертів, залучених до них, кваліфікація суддів, а не кількість”.
Секретар судової палати для розгляду справ щодо захисту прав інтелектуальної власності‚ а також пов’язаних з антимонопольним та конкурентним законодавством Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду Ігор Бенедисюк наголосив на якості судових рішень в IP сфері:
“У питанні доцільності IP суду я хотів би акцентувати на якості судових рішень у справах щодо захисту прав інтелектуальної власності, які розглядаються в господарських судах”.
За його словами, наявність не завжди якісних рішень обумовлена комплексом причин, усунути які неможливо без наявності спеціалізованого суду. А він у свою чергу вплетений в архітектуру судової реформи, яка продовжується до цього часу.
“Чи багато нам треба зробити для того, щоб такий суд запрацював? На мою думку, менше, ніж потрібно буде зробити, якщо ми вирішимо, що такий суд НЕ потрібен”, – зазначив спікер.
Член Вищої ради правосуддя Ольга Попікова акцентувала на важливості захисту об’єктів інтелектуальної власності:
“Ми дійсно маємо враховувати рекомендації Євросоюзу в цьому питанні, оскільки Україна має вступити до ЄС і питання захисту прав інтелектуальної власності у цьому контексті надважливе”.
Заступниця Голови Комітету АПУ з інтелектуальної власності, партнерка практики вирішення спорів AMBASSADORS Тетяна Огнев’юк зазначила, що справи з інтелектуальної власності – це надзвичайно складна категорія спорів:
“Особливо в умовах великого навантаження суддів. Як наслідок, вони розглядаються довго і не пріоритизуються, на жаль”.
Голова Комітету АПУ з інтелектуальної власності, керівниця юридичного департаменту Sport Labs Group, адвокатка Тетяна Харебава звернула увагу на розгляд подібних справ у судах загальної юрисдикції:
“Ми поки згадували лише про розгляд спорів з питань інтелектуальної власності гоподарькими судами, проте ці спори розглядаються і судами загальної юрисдикції – і їх там чимало. Там виникає дуже багато питань стосовно розуміння і розгляду цих справ. Інколи доводиться пояснювати судді, чому це важливо і чому потрібно розглянути справу як належить.
А ще ми маємо дуже багато справ про контрафакт, є цивільні позови, коли судді розглядають питання збитків. І там практика відрізняється. Тому, якщо ми говоримо про те, як має функціонувати IP суд, то варто розглядати це питання комплексно”.
У свою чергу, суддя Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду Євген Петров зауважив:
“Я підтримую думку щодо запуску спеціалізованого суду. Оскільки фізичну особу, яка приходить у суд загальної юрисдикції для захисту своїх майнових прав на авторське право (а таких справ найбільша категорія) не має цікавити рівень знань з цього питання судді. Його цікавить захист його прав і те, щоб такий захист відбувся кваліфіковано. І звісно, аби захист таких прав відбувся у строки, встановлені законами”.
Член Вищої кваліфікаційної комісії суддів України Роман Сабодаш акцентував на значному навантаженні Комісії, а також згадав про практичні питання, які потребують вирішення для запуску спеціалізованого суду:
“Питання IP суду є не лише зобов’язанням Комісії, а й зобов’язанням держави перед Європейським Союзом. Тож ми розуміємо, що маємо знайти час і на цей суд. Проте навіть якщо рішення щодо цього буде ухвалено, перед нами постане низка практичних проблем. Наприклад, чи може Комісія виставити бали за результатами попередньо проведеної співбесіди, якщо її проводив не нинішній член комісії? Що з кандидатами до IP суду? Адже чимала кількість з них уже перебувають на інших посадах або у відставці. Чимало з них перебувають на посадах, які поставлять перед Комісією питання про відведення членів комісії. Чи маємо ми можливість повернутися до проведення таких співбесід, чи допускається повторна співбесіда з кандидатом? Якщо допускається, то чому і хто її проведе? І чи можна оцінити без співбесіди? Наразі триває дискусія, як вирішити цю проблему. І я сподіваюсь, що ми повернемось до цього питання, мусимо це зробити”.
Під час другої частини дискусії йшлося про перешкоди у запуску ІР суду в Україні. Учасники заходу виділили кілька аспектів.
Зокрема, Роман Сабодаш відзначив загальний брак суддів і високе навантаження на них, а також відзначив труднощі з кадровим добором.
Своєю чергою директорка ДП “ІНТЕЛС-Україна”, адвокатка, патентна повірена України, членкиня правління НАПА Юлія Прохода акцентувала на таких практичних питаннях, як предметна підсудність і актуальність критеріїв до кандидатів у судді, які застарілі, адже були сформовані 8 років тому.
Однак найбільшою перешкодою вже для держави і її розвитку є саме відсутність в Україні суду, який займався б сферою інтелектуальної власності. Так, Тетяна Огнев’юк навела статистичні дані за 2018-2024 роки щодо результатів розгляду кримінальних проваджень, які стосувалися порушення прав інтелектуальної власності. Зокрема, за останні роки була незначна кількість вироків у таких провадженнях, а багато проваджень було закрито з різних підстав.
“Ця статистика говорить про те, що держава в принципі не приділяє належну увагу розслідуванню цих кримінальних правопорушень, а кримінальне правосуддя у сфері інтелектуальної власності не працює”, – наголосила спікерка.
Олена Орлюк зауважила, що функціонування ІР суду є критично важливим для відбудови і технологічного розвитку України:
“ІР офіс працює напряму з галузями, секторами, стартапами, тобто фактично “в полі”. І якщо Україна терміново не вирішить питання підвищення ефективності розгляду спорів, пов’язаних з порушеннями прав інтелектуальної власності, ми втратимо своє майбутнє.
Стартапи й технології виходять з України, серед ключових чинників в їх аргументації – низький захист прав ІВ. Ми маємо відновлюватись, а це інновації, які ми зараз практчино відрізаємо від себе, бо залишаємо їх без захисту, який вони мають на Заході. Саме там вони реєструються, а сюди вертаються через трансфер технологій, зі сплатою за їх використання”.
З цим твердженням погодилась членкиня Ради Комітету АПУ з інтелектуальної власності, партнерка AEQUO Наталія Дрюк, яка зауважила, що незапуск ІР суду показує, що ІВ є неважливою для держави.
Заступник Голови Комітету АПУ з інтелектуальної власності, керуючий партнер Mamunya IP Олександр Мамуня зазначив, що в нинішній ситуації інвестори оберуть країни, де захищають ІВ, навіть якщо розробки будуть українськими.
При цьому створення ІР суду – це також і впровадження євроінтеграційних зобов’язань України, – наголосила представниця Центру спостереження з питань порушень прав інтелектуальної власності IP офісу Наталія Деніс:
“Створення ІР суду – це формування сприятливого середовища, посилення довіри інвесторів, як внутрішніх, так і іноземних. Запуск ІР суду – нагальна ідея як для експертного середовища, так і для європейських партнерів, на чому вони постійно наголошують. На нього є суспільний і професійний запит”.
Під час завершальної частини заходу учасники говорили про те:
На думку Тетяни Огнев’юк, IP суд – це суд повної юрисдикції, в якому мають розглядатися всі справи, пов’язані з порушенням прав інтелектуальної власності (цивільні, господарські справи, кримінальні провадження, а також провадження в справах про адміністративні правопорушення).
“Я не кажу про те, що зараз потрібно змінювати закон, зупиняти розпочаті процедури. Ні. Ми маємо зараз завершити всі процедури, які є сьогодні”, – сказала Тетяна Огнев’юк, резюмувавши, що IP суд потрібен для посилення ролі України на міжнародній арені.
Членкиня Ради Комітету АПУ з інтелектуальної власності, партнерка “Дубинський і Ошарова”, адвокатка, патентна повірена Вікторія Сопільняк акцентувала, що запуск та функціонування суду – це стратегічна ціль України:
“Нам потрібно вирішувати тактичні питання і працювати з тим, що є сьогодні: завершувати процедурні моменти”.
Тетяна Харебава підтримала думку попередньої спікерки, наголосивши:
“Функціонування IP суду – це імідж держави, вектор руху, який обрала Україна”.
Крім того, начальник департаменту захисту прав інтелектуальної власності УКРНОІВІ Юрій Романюк зауважив, що діяльність IP суду є важливою як для ефективного захисту прав ІВ, так і підвищення якості судових рішень у IP справах.
Зважаючи на низку питань щодо старту роботи IP суду, які потребують детального обговорення та вирішення, учасники заходу висловили думку про необхідність створення робочої групи, до складу якої увійшли б decision makers та інші стейкхолдери.
“Створення робочої групи дозволить донести позицію, зокрема до опонентів необхідності існування такого суду, чому такий суд потрібен та що для цього потрібно зробити, а також дасть змогу вирішити наявні дискусійні питання”, – наголосив заступник директора УКРНОІВІ Владислав Білоцький.
На завершення заходу Ярослав Огнев’юк зазначив, що всі висловлені учасниками думки, пропозиції та зауваження будуть систематизовані для подальшого опрацювання.
Читайте також:
Коментарів немає